ПРАКТИКА  ЧИ  ВІДПОЧИНОК ?! 

Почалося все з того, що ди­ректор Інституту туризму і ме­неджменту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Воло­димир Великочий батька сту­дента з Болехова спитав: «Чи не могли б студенти нашого інституту пройти практику на Болехівщині» Довго не розду­муючи, депутат Болехівської міської ради Зенон Коник, який добре знає, що розвиток туризму на Болехівщині - це один з пріоритетних напрямків розвитку території Болехівщини - дав позитивну відповідь. Після цього одразу звернувся до керуючої справами міськ­виконкому Людмили Лонюк, міського голови Зенона Макоти, працівників відділу еконо­міки та туризму міськвиконко­му. Тут, звичайно, пішли на зустріч і згодилися посприяти проходженню практики сту­дентів. Звернулися до приват­них підприємців, які працюють поблизу скель Довбуша. Адже саме там студенти могли оз­найомитися з фахом, який об­рали собі на все життя. Відтак 6 третьокурсників були забез­печені проживанням та харчу­ванням.

 Впродовж червня троє хлоп­ців перебували у ПП Тимків та троє дівчат у ПП Кондрат. Практиканти насолоджувалися чарівною красою наших гір та скель, відвідали пам'ятні місця, одночасно застосовую­чи отримані теоретичні знання на практиці. Всі їх спостере­ження стали проектом нового маршруту у нашому регіоні, виходячи з мети і характеру відпочинку туриста. Вони відкрили багато нового для себе і у сфері готельного господарства. –тож будуть надалі широко пропагувати наш край.

На закінчення практики до Болехова приїхала викладач Інституту туризму і менедж­менту Прикарпатського націо­нального університету імені Василя Стефаника, керівник студентської практики Галина Котенко. Щоправда, на наших скелях вона була вперше і була вражена надзвичайною пам'яткою архітектури, історії, природи... «Я відкрила для себе ще один чудовий куточок Прикарпаття, який неодмінно треба включити до складу ту­ристичних маршрутів регіону, - сказала пані Галина, - щоб якомога більше людей довіда­лись про цю рекреаційну зону і хотіли сюди приїхати.»

Незабутні враження повезуть з собою практикантки, які про­ходили практику в ТВК "Скеля". Вони, до речі, за­лишилися тут до кінця літа.

«Ми ніколи не забудемо цю практику. Тут, навчаючись, ми чудово відпочиваємо, - ділять­ся наввипередки своїми вра­женнями Ірина і Ольга. - Гос­тинні господарі дуже добре ставляться до нас. Ми здружи­лися з усім колективом і ніко­ли не забудемо, як вранці хлопці-музиканти Андрій Кон­драт та Ігор Ярема будили нас піснею «Смереко», яку закін­чували словами: дівчата, ми хочемо кави.»

Багато цікавого дівчата по­черпнули від господарів зак­ладу «Скеля». Щоб стати пов­ноцінним фахівцем у якійсь справі, треба пройти увесь шлях. «А в туризмі, - як гово­рить підприємець Кондрат, - навіть, з елементарного чи­щення картоплі».

Непростим був шлях ство­рення такого затишку поблизу скель. Ще у 2000 році, підтри­мавши ініціативу, давню мрію чоловіка Петра, нині військово­го пенсіонера, за­реєстрували туристично-відпочинковий комплекс і звели колибу. Саме з такого одного будиночка і все розпочалося. Досвіду тоді ще не було, до­велося їздити, спостерігати в інших районах. А фахову осві­ту - менеджер туристичного бізнесу у Рівненському гума­нітарному університеті - здобу­ває дочка Оленка. Сьогодні ж, позаду колиби, бачимо своє­рідний райський куточок, де є вулики; садиби для проживан­ня туристів з відповідними умовами: фонтан та ставочок, де плаває форель; давні речі домашнього вжитку... Нетра­диційно тут зустрічають та про­воджають гостей: музиканти грають жвавий марш, який сповіщає про приїзд чи від'їзд туристів, а господиня, в яко­му б куточку не була, швиде­нько біжить зустріти чи провес­ти відвідувачів, запрошуючи на наступний раз.

Позаду сім років розвитку власного бізнесу і водночас забезпечення всього сімей­ства роботою. Всі разом пра­цюють над покращенням умов. Син Андрій майструє з дерев'яного матеріалу всі за­думи батьків. Тут задіяний і ма­ленький внучок Олежик. А за приготування смачних шаш­ликів відповідає син Сергій.

Раді господарі цьогорічним практикантам, які вперше про­ходили практику саме тут, бо висловлювали подяку викла­дачам та організаторам прак­тики і всі разом сподіваються, що така співпраця триватиме щоліта.

                           Газета «Ратуша»   2007 р.               Оксана Кецмур