Сколівські Бескиди - це південний масив Східних Бескидів, розташований у межах Львівської та Івано-Франківської областей. На півдні вони плавно переходять у Передкарпаття, на півночі по Стрию межують з Верхньодністровськими Бескидами, на південному заході - з Ґорґанами. Корінне населення бойки - етнографічна група українців, що живуть на північних і південних схилах Карпат.
Район середньовисотних моноклінальних хребтів Сколівських Бескидів займає межиріччя Стрий—Опір і Опір—Сукель. Рельєф цієї частини Карпат належить до середньовисотних гір. Висоти звичайно дорівнюють 1000, а окремі вершини перевищують 1350 м. Орографія Бескидів характеризується поздовжньо-зональним розміщенням структурно-орографічних елементів, що простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Схили хребтів побудовані асиметрично: північно-східні схили хребтів, що приурочені до твердих стійких порід — стрімкі; південно-західні схили відповідають падінню товщ і мають пологіший нахил. Вони розчленовані глибокими поперечними і повздовжніми долинами рік Стрия, Опору, Оряви, Бутивлі, Славки, Головечанки, Кам'янки та інших.
Висока лісистість і мальовничість ландшафтів, наявність унікальних ділянок незайманої природи, багатство рослинного і тваринного світу, різноманітність форм рельєфу визначають особливу цінність рекреаційних ресурсів Сколівських Бескидів. Однак, поряд із ландшафтами чи рослинністю рекреантів часто приваблюють об'єкти неживої природи, основу яких становить гідрологічна мережа (джерела, потоки, річки), орографія та геоморфологічна будова місцевості, сучасні денудаційні процеси тощо. На території Сколівських Бескидів значна кількість цікавих як для спеціалістів, так і для туристів об'єктів неживої природи.
Район Сколівських Бескидів охоплює низку типових та унікальних скелястих утворень і належить до території, яка є перспективною для створення міжнародного геопарку «Скелясті Бескиди». скелі Довбуша (біля с. Бубнище) та Урицькі скелі як найвідоміші в Українських Карпатах скельні утворення з багатою геолого-геоморфологічною та історико-археологічною тематикою. Водночас вони є найбільш відвідуваними рекреаційними об’єктами геоспадщини в регіоні.
Згідно з попередніми проектними розробками, геопарк «Скелясті Бескиди» можна сформувати на базі двох великопросторових природоохоронних територій – Поляницького регіонального ландшафтного парку з комплексною пам’яткою природи скелі Довбуша та південної частини національного природного парку «Сколівські Бескиди» з комплексом Урицьких скель.
У Сколівських Бескидах окрім згаданих скельних комплексів, представлені також скельні групи (Острий Камінь, скелі Розгірче) та поодинокі скелі (Верхнє Синьовидне, Крушельниця).Завдяки виходам стійких ямненських пісковиків на цій території спостерігають численні скельні урвища (стінки) природного та штучного (кар’єри) походження. Цей перелік скельних феноменів доповнюють гідро-геоморфологічні об’єкти – водоспади Кам’янка та Гуркало, численні "шипоти” (мікропороги) на ріках Стрий та Опір і їхніх притоках.Більшість зі згаданих об’єктів геоспадщини – скельні комплекси, групи та окремі скелі, водоспади, – мають багату історико-культурну спадщину.
Зокрема, у скелях Довбуша є багато об’єктів історико-культурної спадщини – дохристиянські ритуальні зображення та печерні культові об’єкти дохристиянських часів; а в скельній групі Розгірче – залишки скельного монастиря. Завдяки історико-культурній і геолого- геоморфологічній атракційності скель Довбуша й інших скельних груп, а також водоспадів ця територія є важливою складовою пізнавальних туристичних маршрутів. На базі цих об’єктів із залученням місцевого населення формують групи обслуговування туристичних потоків з екскурсоводів, провідників та аніматорів з надання послуг активного туризму (кінні прогулянки), а також забезпечення туристів харчуванням.
Скелі Довбуша — неповторна пам'ятка природи, архітектури, скельний печерний комплекс періоду раннього середньовіччя, розташований поблизу села Бубнище Болехівської міської ради. Унікальні природні умови, неперевершені за красою скелі вражають своєю величністю та неповторним ландшафтом. В скелях є три печери чітких геометричних форм. Народні
перекази пов'язують історію цих печер з перебуванням тут народного месника Олекси Довбуша. В районі комплексу «Скелі Довбуша» туристи мають можливість відпочити, скуштувати традиційних місцевих страв в одній із колиб, здійснити прогулянки на конях (верхи або на спеціально обладнаних бричках чи санях).
На думку дослідників, найперспективнішими за критеріями науково-освітньої обґрунтованості геоспадщини та історико-культурної спадщини, а також за можливостями реалізації програм сталого розвитку слід визнати такі геомісцевості, як скелі Довбуша та Урицькі скелі. Цікавими атрактивними об'єктами для рекреації та туризму є крупноблокові виходи корінних порід (ямненських пісковиків) біля сіл Бубнище, Крушельниця, Корчин.
Цікавою є гідрологічна мережа , яку формують р. Стрий, р. Опір та багаточисельні їх притоки. Річки мають типово гірський характер. Для них є характерними: значний нахил русел, швидка течія, невироблений поздовжній профіль, незначна глибина, бурхливі повені та паводки. У долинах їх формуються меандри, перекати та водоспади.
Долина карпатської річки Кам’янка є справжнім природним чудом. В цій долині у межах відносно невеликої площі, знаходиться цілий ряд природних об’єктів (водоспади, скелі, печери, мінеральні джерела), які мають як естетично-туристичну, так і наукову цінність. Сама ріка Кам’янка на протязі декількох сотень метрів протікає у мальовничій каньйоноподібній долині з урвистими берегами, які утворюють скелясті виходи пісковиків. У руслі потоку спостерігаються декілька каскадів водоспадів, найбільший з яких має висоту понад 5 метрів.
Недалеко від цього водоспаду, на правому схилі долини в лісі знаходиться дуже красиве озеро з темною, майже чорною водою. Це озеро відоме під різними назвами: Мертве, Журавлине, Морське Око. Утворилося озеро в результаті зсуву порід, що перекрило русло невеликого потоку.
На правому схилі долини ріки Кам’янка (хребет Ключ) є мальовничі скелі, висота яких становить 15 - 20 метрів. Ці скелі є залишками вивітрювання масивних пісковиків палеоцену (абсолютний вік становить 55 млн. р.). Ці скелі в багатьох місцях утворюють цілі групи, які мають свої назви ("Острів Пасхи”, "Ігротека”, та інші).
В долині також знаходяться дуже цікаві природні об’єкти – тріщинні печери. Ці печери мають гравітаційне походження. Тобто вони утворились інакше - не так як більшість печер на Землі (внаслідок розчинення водою гірських порід). Печери утворилися в результаті зсуву блоків палеоценових пісковиків вздовж схилу хребта під дією сили тяжіння, що привело до розкриття тріщин у них. Ці тріщини в печерах утворюють великі лабіринти довжиною до декількох сотень метрів. На хребті Ключ відомо більше ніж 20 печер, найбільша з яких ("Прохідний Двір”) має довжину всіх ходів 520 м. Дуже цікавим є каньйон-розкол у масивних пісковиках глибиною до 25 метрів, який має ширину 2 – 5 метрів. Цей каньйон знаходиться неподалік від пам’ятника січовим стрільцям на вершині гори. Каньйон утворився так само, як і згадані вище печери, і являє собою велику тріщину в породі, що розкрилася під дією сили тяжіння. Крім каньйону, на схилі хребта є декілька каньйонів-розколів з меншими розмірами.
На території гір є декілька невеликих озер, найбільш відомим серед них є озеро природного походження Журавлине біля с.Кам'янки та Гірське озеро, розташоване на території Поляницького регіонального ландшафтного парку в урочищі «Озарів». Знаходиться за кілька кілометрів на захід від «Скель Довбуша» на висоті 780 м н.р.м. площею 0,75 га, глибиною більше 10 м з вічно прохолодною кришталево-чистою водою.Відомо багато джерел мінеральних вод. Характерними для території гір також є денудаційні явища (зсуви, селі), які потребують постійного моніторингу.
